З проведенням реформи медичної галузі гостро назріло питання підготовки якісних фахівців первинної медичної допомоги, адже майже 80% проблем із здоров’ям людини можна розв’язувати на первинному рівні й це потребує лише 30% ресурсів галузі охорони здоров’я загалом. Функцію формування у студента бачення місця сімейного лікаря в загальній структурі надання медичної допомоги беруть на себе кафедри сімейної медицини. Завданням викладання дисципліни «Загальна практика (сімейна медицина)» на додипломному рівні є розкриття основних аспектів роботи сімейного лікаря, відпрацювання базових навичок з розвитком відповідних ставлень і формуванням професійних компетенцій (динамічного поєднання знань, умінь та навичок).
2009 року Світовий альянс за безпеку пацієнтів за підтримки ВООЗ опублікував Керівництво для закладів, що готують працівників медичної галузі щодо забезпечення безпеки пацієнтів. У цьому документі йдеться про необхідність створення безпечного освітнього середовища для набуття клінічних навичок, у тому числі із застосуванням симуляційних технологій. Саме в такий спосіб майбутній лікар, який опановує практичні навички, зможе поринути в процес надання медичної допомоги, відпрацьовуватиме техніку, не боячись допустити помилку, й водночас відчуватиме міру своєї відповідальності за результат надання медичної допомоги. Сучасні реалії також значно обмежили можливості безпосереднього контакту та спілкування майбутніх лікарів з реальними пацієнтами. Отримати згоду особи на участь студентів чи лікарів-інтернів у наданні медичної допомоги задля засвоєння й відпрацювання професійних навичок стає дедалі складніше. Тому сучасна медична освіта активно використовує симуляційне навчання в підготовці майбутніх лікарів для досягнення максимально можливого ступеня реалізму при імітації різноманітних клінічних сценаріїв, а також відпрацювання технічних навичок певних діагностичних і лікувальних маніпуляцій. Як вимога часу в червні 2021 року на базі центру симуляційного навчання Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського відбулося відкриття лабораторії клінічних навичок для сімейних лікарів і медсестер за підтримки українсько-швейцарського проєкту «Розвиток медичної освіти» й уже з вересня студенти шостого курсу та лікарі-інтерни розпочали заняття в лабораторії.
Основою симуляційного навчання студентів старших курсів і лікарів-інтернів є розробка симуляційних сценаріїв. Робота сімейного лікаря багатогранна та багатопланова. Комунікація з пацієнтом та його родичами, фізикальний огляд, ідентифікація проблеми, визначення пріоритетів, встановлення провідного синдрому та діагнозу, менеджмент пацієнта з призначенням необхідних обстежень і лікування, експертиза працездатності, паліативна допомога, рекомендації щодо реабілітації, профілактики, способу життя – все це неповний перелік основних завдань сімейного лікаря на прийомі. Особлива увага в роботі лікаря «первинки» приділяється роботі з медичною документацією, а також навчанню пацієнта. Тому розробка сценаріїв із сімейної медицини має свої особливості. Відрізняється симуляційне навчання студентів молодших і старших курсів, не кажучи вже про інтерна-сімейника. На «додипломці» необхідним є сформувати загальне бачення первинної медичної допомоги, навчити вибудовувати маршрут амбулаторного пацієнта. Водночас для лікаря-інтерна сімейної медицини необхідним є чітке засвоєння алгоритмів дій у кожній окремій ситуації.
Кафедра терапії та сімейної медицини медичного факультету розробила кілька сценаріїв для студентів шостого курсу, які стосуються частих причин звернення за медичною допомогою. Оскільки сімейні лікарі користуються класифікацією причин звернення за медичною допомогою ICPC-2, ми розробили навчальні сценарії із синдромальним підходом. Для студентів пропонують амбулаторний прийом пацієнта з кашлем, артеріальною гіпертензією, ожирінням і цукровим діабетом, диспепсією, болем у горлі. Для студентів старших курсів важливим є розвиток клінічного мислення, тому наголос ставимо не лише на певні практичні навички, а на діагностичному пошуку з проведенням диференційної діагностики, формуванні діагнозу згідно з класифікацією ICPC-2, орієнтованості не на діагнозі, а на пацієнтові.
Особливу увагу при навчанні в лабораторії клінічних навичок приділяють роботі в команді. У випадку сімейного лікаря команда – це лікар і медична сестра. При розподілі ролей один з учасників процесу бере на себе роль сімейної медичної сестри. В майбутньому плануємо проводити навчання міждисциплінарної команди шляхом спільного тренінгу студентів медичного факультету та факультету медсестринства для більш реального відтворення практичної роботи сімейного лікаря.
Окремо необхідно зупинитися на необхідності підготовки стандартизованих пацієнтів, які є особливо актуальними в підготовці, власне, сімейного лікаря загалом. Цінність методики «Стандартизований пацієнт» у підготовці майбутніх лікарів очевидна. Лише в такому випадку є можливість відпрацьовувати навички комунікації між лікарем і пацієнтом. Симуляція не лише певного симптомокомплексу захворювання, але й демонстрація особливих рис характеру хворої людини, дозволяють студентові демонструвати свої комунікативні навички, проявляючи емпатію, повною мірою використовуючи модель людино-центрованого підходу в медицині. За кордоном як стандартизованих пацієнтів використовують акторів. У нас таких можливостей немає, тому ролі розподіляємо між студентами групи. В майбутньому плануємо, аби як стандартизований пацієнт виступали інтерни-гуртківці, аспіранти.
За нашими спостереженнями в тренінгу студентів шостого курсу та лікарів-інтернів найкраще працює їхнє активне залучення до навчального процесу тоді, коли викладач виступає у ролі фасилітатора, беручи участь в підготовці сценаріїв, а потім в зворотному зв’язку, аналізі та дебрифінгу.
Дебрифінг складає значну частину часу, проведеного в лабораторії клінічних навичок. Він дозволяє переглянути всі думки та судження учасників тренінгу, обговорити, порівняти їх вирішення з можливими альтернативами. Допомагає в дебрифінгу відеофіксація. Завдяки можливості відеовідтворення заняття студенти, дивлячись на себе збоку, повторно програмують свої дії для досягнення найкращого результату. Таким чином викладачі також мотивують майбутніх лікарів до поглиблення теоретичної підготовки, навчають їх рефлексувати задля формування власного ставлення до дисципліни «Загальна практика (сімейна медицина)». Фаза рефлексії допомагає усвідомити набуті знання та підтримати інтерес до предмета. Наприкінці робочого дня повертаємося до мети, очікувань, які були сформульовані на початку заняття та забезпечуємо ефективний зворотний зв’язок. Протягом навчального року плануємо вдосконалювати сценарії, зважаючи на зворотний зв’язок, який ми отримали від студентів, інтернів і викладачів, які проводили заняття.
Наш досвід викладання свідчить про те, що тренінг із загальної практики (сімейної медицини) в лабораторії клінічних навичок дозволяє краще засвоїти матеріал, підвищити ефективність навчання при значному збільшенні привабливості навчального процесу. Студентам подобається такий формат освіти, адже він містить нові інноваційні методики, що дозволяють залучити до процесу навчання кожного, беручи активну участь у навчанні через власний досвід. Вивчення загальної практики (сімейної медицини) в лабораторії клінічних навичок дає найкращий результат, максимально забезпечує ефективність навчання та відтворює реальні умови роботи фахівця в майбутньому. Почуття безпеки, залученість до процесу, «розгляд польотів» – це ті елементи, які роблять процес навчання захопливим та ефективним, бо саме симуляційний тренінг дозволяє досягнути до 75% засвоєння знань тими, хто навчається.
Таким чином, наша практика переконливо демонструє, що, працюючи в лабораторії клінічних навичок сімейного лікаря, студенти та лікарі-інтерни розвивають уважність до деталей, вміння аналізувати ситуацію та комплексно її сприймати, визначати проблему й генерувати варіанти її розв’язання, приймати рішення самостійно або колегіально, комунікувати з колегами та аргументувати власну думку, працювати в команді, критично мислити. При цьому складними питаннями організації процесу симуляційного навчання на кафедрах сімейної медицини є розробка нових і вдосконалення вже існуючих сценаріїв, налаштування викладачів до роботи у симуляційному центрі, а також підготовка стандартизованих пацієнтів.
Ірина БОРОВИК,
завучка, доцентка, кафедри терапії та сімейної
медицини медичного факультету ТНМУ,
Олена ЛЕВЧИК,
асистенка кафедри терапії та сімейної медицини факультету післядипломної освіти